Сергій Панцир
18.07.1972 – 2.06.2026
Викладач Школи соціальної роботи НаУКМА (2007 - 2021).
Старший лейтенант Сергій Панцир з травня 2025 року проходив службу офіцером військової частини ППО Сухопутних військ, з весни 2026 року був керівником аналітичного відділу зведеного підрозділу об’єднання «Культурні сили» Збройних Сил України. Серце Сергія перестало битися 2 червня 2026 року на службі, від причин, пов’язаних із виконанням військового обов’язку.
Сергій Іванович Панцир народився у місті Сторожинець Чернівецької області, у 1994 році закінчив Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича, у 1997 році отримав науковий ступінь кандидата історичних наук. Був активним учасником нашої могилянської спільноти, як під час викладання у Школі соціальної роботи ім. професора Володимира Полтавця (2007 – 2021 рр.), так і після того, коли продовжив незалежну діяльність як експерт-аналітик, очільник громадської організації.
Колеги й студенти знали його як відповідального, високо фахового аналітика, розробника важливих документів для адвокатування питань державної політики, громадянського суспільства як в Україні, так і поза її межами. Сергій Панцир активно досліджував існуюче поле державної політики, й, зокрема, соціальної політики в Україні та в ЄС, навчав і залучав студентів до цієї діяльності, реалізував низку важливих проєктів відповідного тематичного спрямування. Як висококваліфікований експерт він багато співпрацював з проектами міжнародної технічної допомоги та знаними міжнародними організаціями. Його інтелектуальні напрацювання з Програмою Розвитку ООН стосувалися сфери зайнятості молоді, налагодження міжсекторальної співпраці медицини та соціального захисту, а також розвитку системи підтримки цивільних поранених у проекті Управління координації гуманітарних справ (УГКС) ООН.
Похований на «Алеї слави» міського кладовища в місті Сторожинець Чернівецької області по вул. Полтавській, 4.
Вічна пам'ять і світлий спомин душі Сергія
Щирі співчуття родині - дружині Оксані Винничук (культурологія, 1997; соціальна робота, 2002), синові Андрію.
З допису побратима Дениса Мигаля (МП «Теорія, історія літератури та компаративістика», 2025):
«Помер мій побратим. У тилу.
Ми саме робили разом проєкт по стійкості сотні побратимів. Увечері Сергій стає з-за столу на знаний між нами «стратегічний перекур» (помізкувати за сіжкою), запитує, як у мене успіхи, кажу, шо вигадав, як ефективно обробляти інфу, він характерно широко усміхається і каже завтра поділитись. За три хвилини його не стане.
Зупинка серця. Людина, яка багато віддавала і дбала про стійкість інших, зупинилась.
Друже, я уявити не міг через кілька днів писати некрологи та буду розпорядником на прощанні з тобою.
Ми тільки почали. Я анітрохи не набувся з твоєю широкою ерудицією, добротою, досвідом та історіями з історії.
Розуміння твоєї ваги доганяє. Памʼятатиму твою стоїчність, розважливість та повагу, яку можна мати до кропіткої праці, та вміння цінувати людину просто за те, що вона Боже створіння.
У вирі темпу створення культурних та аналітичних проєктів твій стіл праворуч був острівцем спокійного наукового пошуку. Коли ти показував виконану задачу, ми могли бути певні, що результат обґрунтований та кілька разів виважений. На нього можна опертись.
Як можна було опертись на тебе як товариша. Твій внутрішній спокій наснажував, твоє бажання покращити духовий і моральний стан людей довкола, твоя віра в Бога були відчутні побратимам.
Культурний щит – так звався продукт, який науково посилював Сергій. Продукт, що шукає ключики для ефективного поширення деструктивних станів в російському суспільстві і послаблює ворога контрпропагандиськими та проукраїнськими наративами. Відтепер цей проєкт зветься Культурний панцир, і ця назва навіть ліпше описує сутність ідеї – не щит, який прикриває лише одну ділянку, а панцир як всезахищеність, невразливість. Не спрямована точкова дія оборони, а всеохопність когнітивної оборони.
Одному Богу відомо, як багато ти зробив для української стійкості, скільком допоміг коштом своєї стійкості. Шана твоїй службі та труду. Нехай памʼять не згасне.
Сергій Іванович Панцир. Честь.»
