«Не сумніваюсь, що коли кажуть "таким як ти не місце на війні"
мають на думці комплімент, може навіть вираз підтримки.
Така підтримка мені не треба…Люди не діляться на сорти й породи.
Люди тут діляться серветками, хлібом, набоями, водою,
енергією для телефонів, рукавичками, шкарпетками, теплом тіл.
Я називаю цих людей побратимами».
24.02.2023
З FB сторінки Євгенія Осієвського
Євгеній Осієвський (14.08.1993 – 22.05.2023) аспірант кафедри культурології, випускник 2016 року магістерської програми «Політологія» НаУКМА.
Загинув у боях під Бахмутом.
Євгеній вступив до Могилянки у 2014 році після закінчення бакалаврату в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. Здобувши диплом магістра політології в НаУКМА, у 2018 р. він вступив до аспірантури Академії за спеціальністю «Культурологія». Розпочав роботу над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату». Опублікував кілька наукових статей у відомих фахових журналах.
У березні 2021 року для свого дослідження мав розпочати етнографічну польову експедицію на о. Танна, аби особисто познайомитися з культурою і традиціями Вануату — тихоокеанської держави в Меланезії. Проте через обмеження, спричинені пандемією, Євгеній був змушений відтермінувати свої дослідницькі плани й у вересні 2021 року взяти академічну відпустку.
Євгеній Осієвський — науковець і журналіст, автор численних науково-популярних і культурологічних розвідок, із широтою його інтересів могла зрівнятися хіба що його безмежна доброта. Коло його зацікавлень знайшло вияв у найрізноманітніших матеріалах, які він готував для багатьох українських і міжнародних видань, наприклад журналу «Спільне», науково-популярного «Куншту» чи американського «The Comics Journal».
«Про що б він не писав — у його жвавому й захопливому стилі впізнавався один із найперспективніших вітчизняних популяризаторів науки. З його публіцистики та дотепних репортажів можна побачити, як глибоко він поринав у вивчення різних пластів людської культури: від найдавніших вірувань до химерних сучасних культів, книжок, фільмів, коміксів та інших новинок популярної культури», — з допису на сторінці «Соціального руху», діяльність якого Євгеній усіляко підтримував, поділяючи погляди цієї спільноти.
Перші тижні війни Євгенію довелося провести в заблокованому, а згодом — окупованому російськими військами, Ворзелі: він був одним із тих мешканців могилянського гуртожитку, яких вдалося евакуювати до Києва лише 10 березня 2022 р. Невдовзі після повернення він описав цей досвід у статті, опублікованій на сайті журналу «Спільне».
Восени 2022 року Євгеній Осієвський вступив до лав ЗСУ. Служив у 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. За можливості продовжував співпрацю з українським науково-популярним медіа «Куншт», в якому був автором.
Він був справжнім — добрим, чуйним, дотепним, надійним і розумним, сповненим спокійного оптимізму та впевненості.
«Талановита людина, інтелектуал, неординарна особистість, світла й оптимістична людина — таким закарбувався Євгеній у пам’яті могилянців і всіх, хто його знав. Служба в ЗСУ додала до цих рис мужність, гідність і непохитну силу Воїна», — Марина Ткачук, декан Факультету гуманітарних наук.
«… Втрачаю своїх студентів і не маю змоги відплатити паскудам їхню загибель. Женя запам’ятався спокійним оптимізмом, працездатністю...», — професор Олександр Дем’янчук, доктор політичних наук, в.о. декана Факультету соціальних наук та соціальних технологій.
«22 травня загинула одна з найближчих мені людей під Бахмутом вірний товариш і найкраща людина для дискусій про кіно, комікси і книги загалом. Жодні слова не здатні передати, яку пустку це лишає в моєму серці. Женю, дякую за всі розмови і дружні обійми», — написав одногрупник захисника Ярослав Ковальчук.
«Людина повна життєствердного оптимізму, йшов за тим, що його цікавило, а не за стабільністю і статусністю. Цінності, про які ми голосно говоримо — він просто жив, керуючись ними, і вибираючи те, що правильно, а не те, що зручно… йшов за тим, що його цікавило, а не за стабільністю і статусністю», — пише про героя одногрупниця Євгенія Ольга Срібняк.
Слободян Сергій, побратим, друг:
«Євген був ЛЮДИНОЮ. Поряд із ним завжди відчувалась якась аура добра. Він дарував людям своє світло і тепло. Може тому його життєва зірка так швидко згасла. Дуже шкода, що його вже немає з нами . Я вдячний долі, що мав таку честь бути знайомим з Євгенієм, і отримати в дарунок частинку його світла. Дякую, друже, що ти в мене був.»
Для нас усіх велика честь — називати Євгена могилянцем, навіки Могилянцем — у пантеоні наших героїв-захисників.
Світла пам’ять, вічна шана та вдячність Герою, могилянцю Євгенію Осієвському!
Євгеній Осієвський похований у місті Кропивницький — Далекосхідне кладовище, Алея слави, ряд 5, місце 29.
Спомини:
Спільне: «На загибель Євгенія Осієвського»
Пост Олени Павлишин, головної редакторки журналу «Куншт»
Добірка статей Євгенія Осієвського з журналу «Куншт»