Євген Квасков (05.02.1979 – 28.04.2023) випускник бп «Економічна теорія» (2000) факультету економічних наук, мп «Інформаційні управляючі системи та технології» (2003) факультету інформатики НаУКМА.

Загинув як герой під час виконання бойового завдання під Бахмутом, ціною власного життя врятувавши побратима. 

Патріот, справжній воїн, досвідчений мінометник та надзвичайно світла людина. Без вагань став до зброї одразу після повномасштабного вторгнення. Ніколи не ховався за чиюсь спину. Категорично відкидав всі пропозиції перейти на вищу посаду або залишитись у Києві, бо чітко вирішив: його місце — біля міномета, в бою, разом з побратимами.

Через дитячу травму ока Женя не мав бути в армії взагалі. Але виявився найсильнішим, найбільш витривалим, відповідальним, наполегливим та підготовленим бійцем. З першого дня опікувався матеріальним забезпеченням свого підрозділу та робив все можливе для підвищення знань і навичок побратимів.

Він надзвичайно багато зробив для України та національно-патріотичного виховання молоді. Був одним зі співзасновників, а згодом — фактично основним керівником Братства козацького бойового Звичаю «Спас» НаУКМА, організатором усіх їхніх акцій, зокрема й «Живого ланцюга» до дня Соборності України на мосту Патона в Києві.

Як голова ГС «Центр національно-патріотичного виховання» упродовж багатьох років організовував для школярів Козак-квест, різноманітні тренінги, лекції, квести. Був багатолітнім волонтером у Пенітенціарному душпастирстві УГКЦ, організатором «Козацького гарту» у підліткових колоніях 2014 – 2019 рр.

Працював заступником голови Координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання Департаменту молоді та спорту КМДА.

 

Власним прикладом Женя показав декільком поколінням молоді, як треба любити Україну та як боронити її від загарбників. За свої 44 роки він виховав не одне покоління молодих патріотів, які стали гарними фахівцями в своїх галузях і вірними громадянами України.

Кожен з них засвідчить, що Євген мав честь, розум, харизму, працелюбність і надійність, яка спонукала йти за ним і ставати кращим. Якщо під час організації якоїсь задачі виникали труднощі, він з розумом їх розв'язував, або просто брав і працював до сьомого поту, за п’ятьох, і виконував її.

Надзвичайний, щирий і неймовірно сильний. У ньому було так багато любові до людей і життя.

«Клята війна забрала найдорожче, що у мене було — мого брата Женю. Мій кращий друг, найрідніша людина, мій скарб, разом і поруч у всьому з першого дня мого життя. Згадайте сьогодні мого Женю — такого великого і сильного, з таким добрим серцем, такого мужнього, розумного, начитаного, відповідального, турботливого, щедрого, щирого…», — написала сестра Євгена — Ірина Кваскова, також випускниця Києво-Могилянської академії.

«Він той, про кого говоримо Цвіт нації. Той, про кого говоримо Та Могилянка. Той, хто своїми діями примножував славу нашого університету», — з допису Наталії Шумкової, керівниці напряму «комунікації з випускниками НаУКМА».

«... саме Євген був двигуном у створенні Студентського інтернет-центру в 4-му корпусі. Щирий, відповідальний, дуже скромний... З кінця лютого 2022 захищав Київ, далі — бойові дії на східних напрямах», — згадує колишня деканка по роботі зі студентами НаУКМА Олена Василівна Третякова.

«Сподівався, що цього не станеться. Що не буду ховати друзів. Але чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Женю знаю з 2008 року, — написав друг Євгена, випускник Могилянки Ігор Бігун. — Познайомилися на тренуваннях Братства козацького бойового Звичаю «Спас». Він був старшим за всіх нас, але цього ніколи не було помітно. Женя тримався просто, нарівні з усіма, завжди допомагав, пояснював, що треба. На нього завжди можна було розраховувати. Завдяки цій відповідальності, енергійності, самопосвяті він згодом очолить братство та втілюватиме численні проекти та громадські ініціативи. І при цьому був добрий до всіх і завжди веселий. Не страждав на марнославство, а скромно й послідовно робив справу... Жив для України, жив гідно та віддав життя за Україну. Мав за честь знати тебе. Пам’ятатиму завжди».

Ірина Буніна, друг Євгена: «З Женькою я познайомилась на бонеті (могилянський форум). Виявилось, що спільним інтересом було плавання. Ми часто ходили разом у басейн. Спілкуватися з ним було дуууууже цікаво — про все, і про ніщо. Вперше ми разом із ним стрибали з парашутом — і для мене вперше, і для нього... Він підтримував мене у важкі часи... ті, що колись здавались важкими.
Друже, спочивай з миром. Вкотре повторюю, що не забудемо, не пробачимо!»

Похований у Києві, на військовому кладовищі Берковецький Цвинтар.

Вічна пам'ять і шана Герою, нашому захиснику Євгену Кваскову!

1 вересня 2023 року Указом президента України №549/2023 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку КВАСКОВА Євгена Ігоровича — старшого солдата (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

Спомини:

Сторінка Вікіпедії, присвячена Євгену Кваскову

FB Eugen Kvaskov

5 канал: Живий ланцюг на мосту Патона у День Соборності (лютий 2022)

Пам’яті Євгена Кваскова