10.03.1984 – 10.10.2024

Історик, учитель, захисник України.

Закінчив Факультет гуманітарних наук НаУКМА за спеціальністю «Історія», бакалаврську програму у 2009, магістерську у 2016.

Після випуску з Академії Віталій працював за фахом: викладав історію, був науковим співробітником філії «Музей окупації Києва» Музею історії міста Києва.

Ставши до лав до Збройних Сил України, служив стрільцем — помічником гранатометника у 1-му батальйоні 47-ї окремої механізованої бригади 47-ї ОМБр “Маґура.

10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку Віталій зник безвісти. Майже два роки рідні, друзі та побратими чекали на звістку про нього. У серпні 2026 року загибель Віталія було офіційно підтверджено.

Колеги пам’ятають Віталія як чесну, принципову та надзвичайно мужню людину. Для своїх учнів він назавжди залишиться прикладом честі, мудрості та патріотизму, для колег — надійним другом і світлою людиною.

Могилянська спільнота висловлює найглибші співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам і всім, хто знав і любив Віталія.

Світла пам’ять і вічна шана Герою-захиснику України Віталію Штефану!

Спогади про Віталія Штефана

«Багато хто пам'ятає Віталія як допитливого, уважного студента, відданого своїй справі фахівця-історика, надійного друга... чудового фахівця, щиру і добру людину… Велика втрата», – Дмитро Мазін, декан Факультету гуманітарних наук і випускник НаУКМА

«Він шукав себе, шукав у викладах те, що йому було найближчим. На семінарах дискусії з ним були такими, що однокурсники тамували подих. Такі особистості не забуваються. Втрата великої, але прихованої цінності», – Олександр Дем’янчук, професор кафедри політології НаУКМА.

«Віталій Володимирович був не лише висококласним фахівцем, який відкривав дітям сторінки минулого, а й людиною виняткової мужності, яка вирішила власноруч виборювати майбутнє нашої держави. Для учнів він завжди залишатиметься прикладом честі, мудрості та патріотизму, а для колективу — надійним другом і світлою людиною», — зазначили в Ліцеї № 299 Оболонського району Києва, де чоловік Віталій працював учителем.

«Неймовірно тяжко зустрічати тих, хто був покликаний стати елітою, яка вміла вибудовувати стратегічні дороги державного будівництва, боротися з корупцією, висвітлювати правдиво історичні етапи боротьби за незалежність України, сміливо боронити правду днів, утверджувати справедливі закони життєдіяльності громадянського суспільства… Безкомпромісний і чесний, кращий серед кращих — таким ти залишишся в нашій пам'яті», – згадують в Українському гуманітарному ліцеї КНУ імені Тараса Шевченка, який Віталій закінчив у 2001 році.