Книга пам'яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні

 

«Саме російська культура

є джерелом тих шовіністичних смислів,

котрі впродовж століть побуджують московитів

до агресії щодо сусідів.

Тому (вона) має піти слідом за кораблем.»

Цитатник Небесного полку: Євген Олефіренко

Євген Олефіренко (27.09.1988 — 07.07.2022)

Випускник НаУКМА БП «Історія» (2010) та Уппсальського університету Швеції (2012), навчався на магістерській програмі «Публічне адміністрування» НаУКМА (2015 – 2017).

Командир взводу 1-ої окремої бригади спеціального призначення ЗСУ імені Івана Богуна, молодший лейтенант, позивний «Елвіс».

Після початку російсько-української війни у 2014 році цілеспрямовано готувався до захисту України — навчався в Національному університеті оборони, освоював військові спеціальності. Пішов у військо в перший день повномасштабного вторгнення РФ. Воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну. Його підрозділ до останнього боронив Лисичанськ. Євген зумів вивести свій взвод неушкодженим із напів оточеного міста. Загинув 7 липня в бою під Бахмутом. 

Ольга Гнидюк (однокурсниця):

«З Женею ми були одногрупниками, коли він вчився на кафедрі історії в Могилянці. З тих часів мені запам'яталась найбільше його усмішка та легкість, його завзятість та здатність бачити позитивне у всьому. Він був заряджений енергією, мав тисячі ідей, був готовий обговорювати абсолютно різні теми та підтримувати різні авантюри. Він часто виступав та активно відстоював свої ідеї та погляди. Водночас, він був людиною, яка робить, а не тільки обговорює, яка каже «так, давайте спробуємо». Женя легко знаходив спільну мову з багатьма людьми і завжди був щирим з кожним…»   

Юрій Рябчук (друг з дитинства, однокурсник):

«З Женею ми були з першого класу школи разом, далі поступили в Києво-Могилянську академію… Женя завжди був патріотом та цікавився історією. У студентські роки Женя вчився грати на бандурі, він був музикантом, грав на гітарі, писав свою власну музику. Це більш важка музика з елементами фольку та блек-металу… Він став молодшим лейтенантом і після 24 лютого зумів потрапити у лави ЗСУ, хоча мав операцію на очах для корекції зору за місяць до вторгнення. Його спершу не хотіли брати, але він домігся свого. Далі керував взводом та був вірним Україні. …Для мене Женя — це взірець любові до Батьківщини, це розум нації та безстрашний Герой, як у коміксах, тільки без масок.  Цю втрату для себе я не можу описати словами і навіть зараз, коли пишу це, плачу. Одним із бажань Жені було знести пам’ятник українофобу Булгакову на Андріївському узвозі, і ми обов’язково реалізуємо і це, і глобальну мету Жені — перемогти вбивць та ґвалтівників, мародерів та терористів — росіян і викинути їх з нашої землі!»

17 листопада 2022 року Указом президента України №782/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ОЛЕФІРЕНКА Євгена Валерійовича — лейтенанта (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Спомини:

Ukrainer