7.03.1997 - 15.03.2025

Випускник НаУКМА (факультет гуманітарних наук, БП «Історія», 2018).

Стрілець-помічник гранатометника 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 3ОШБр.

Позивний «Ремус» («Рим»).

Леонід Боримський не повернувся з виконання бойового завдання в районі с. Копанки Ізюмського району Харківської області 15 березня 2025 р. Протягом кількох днів його вважали зниклим. На жаль, з’ясувалося, що того ж дня Леонід «Ремус» загинув.

Поховали Леоніда Боримського 22 березня 2025 р. у його рідному селі Червоне Бердичівського району Житомирської області.

Олена Барановська, однокурсниця Леоніда Боримського, згадує:

«Льоня був моїм одногрупником. Ми разом вивчали різні історичні дисципліни. Але для нього це ніколи не було просто навчанням – це було особисте.

Він мав свій погляд на події. Впертий, безкомпромісний, особливо коли йшлося про українську культуру, національну ідентичність, патріотизм. Іноді ми, його одногрупники, ставилися до цього з іронією, кажучи: «Ну, це ж Льоня». Бо він міг доводити своє до останнього – не підлаштовуючись, не поступаючись.

І коли настав момент вибору, іншого шляху для нього не існувало.

Льоня залишається в наших голосах, у нашій впертості, у нашій безкомпромісності.

Вічна пам’ять».

«Леоніда ми будемо пам'ятати як людину просякнуту щирістю та чесністю. Попри його нетривале життя хочемо закарбувати на папері його щирі вчинки та досягнення, яких мало би бути набагато більше, якби він ще був поряд. У нашому товаристві він неодноразово брав участь в організації спортивно-патріотичних заходів для школярів Києва. Також він взяв відповідальність проводити тренування у Києво-Могилянській академії. Його цікавила римська історія і він постійно читав щось нове на цю тему. Його захоплювала їхня військова дисципліна та пов'язані з нею досягнення. Не дивно, що він був радий стоїчно служити у ЗСУ, віддаючи себе повністю цій справі.

За чотири тижні до свого останнього бою, коли він ще був на реабілітації після поранення, він зізнався, що прагне знову якнайшвидше продовжити службу і що навіть у цей час продовжує тренуватися по мірі можливостей. Тож ми переконані, що його останній подих був спокійним та впевненим. Честь, брате», – написав про Леоніда Боримського його товариш-«спасівець», випускник НаУКМА (ФЕН) Євген Феденко.

Щирі співчуття рідним і друзям Леоніда. Вічна пам’ять і шана Герою! Допис про Леоніда Боримського на ФБ-сторінці кафедри історії НаУКМА.