Книга пам'яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні

 

Щетинін Михайло 

4.04.1989 – 1.08.2024 

Студент НаУКМА (2006–2007 рр., факультет економічних наук), вільний слухач (з 2009 р.) 

Загинув під час виконання бойового завдання 1 серпня 2024 року поблизу села Водяне Волноваського району Донецької області. 

Похований 11 серпня 2024 року у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища. 

Михайло Щетинін народився у Вінниці, навчався у 7-й загальноосвітній школі; закінчив обласний науковий ліцей-пансіон КЗВО «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж».  

Вищу освіту здобував у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та в Могилянці, де протягом 2006-2007 рр. навчався на факультеті економічних наук, і куди 2009 р. повернувся вільним слухачем. 

Родину Щетиніних у Вінниці добре знають. Батько Михайла — Сергій Щетинін, під час Помаранчевої революції 2004 року був одним із перших організаторів вінницького Майдану, депутатом, довіреною особою Ющенка, громадським активістом. Сини Сергія Щетиніна — Михайло та Артем — були виховані патріотами, активними громадянами. Михайло поділяв націоналістичні погляди; вважав освіту важливим інструментом для зміцнення державності, сповідував цінність кожної людської особистості. 

Коли почалося широкомасштабне вторгнення, усі чоловіки родини Щетиніних — батько Сергій та його сини Михайло й Артем — пішли добровольцями на фронт. 

Михайло служив у 172-му батальйоні 120-ї бригади ТРО ЗСУ на посаді штаб-сержанта. У день своєї загибелі Михайло зголосився, хоч і не був зобов’язаний це робити, підвезти боєкомплект побратимам на передову, просто на місце, де точився бій. 

На жаль, через влучання ворожого дрона в машину з боєкомплектом, стався вибух, і Михайло загинув. Ідентифікувати його вдалося завдяки ДНК-аналізу... 

У мирному житті Михайло був приватним підприємцем. Мав власну родину, яку дуже любив — дружину Алісу й трьох дітей: Олександру, Нестора та Євгенію. Найменша донька народилася, коли Михайло вже ніс військову службу.

Михайло мріяв перетворити свою рідну Вінницю на справжнє європейське місто. Він цінував красу й намагався створювати її навколо себе. Дружина воїна Аліса розповідала, що одним із улюблених бізнес-проєктів Михайла були різдвяні ялинкові базари, і кожну торговельну точку він перетворював на святкову декорацію.

Михайлові Щетиніну було 35 років. 

Церемонія прощання з загиблим героєм відбулася 11 серпня 2024 року в його рідній Вінниці на площі Василя Стуса. Рідне місто провело воїна, який повернувся додому «на щиті», килимом із живих квітів.

Вічна пам’ять Герою! 

 

Спомини:

Пам’яті сержанта тероборони Михайла Щетиніна — Укрінформ

Провели у Вічність Михайла, старшого сина Сергія Щетиніна — 33 канал 

«Привіз з фронту пагінець жолудя»: Михайло Щетинін мріяв збудувати дім і посадити дуб — 20 хвилин Вінниця